| Detail |
Monohrafiju prysvjaceno analizu poeziji Pavla Movcana. Tvorcist’ masstabnoho ukrajins’koho poeta, popry rozrizneni rozvidky, prysvjaceni joho virsovym tekstam, vazko nadajet’sja do syntetycnoho procytannja. Vtim, takyj pidchid dyktujut’ tvory avtora, v jakych svit postaje vseochopnoju jednistju ta vzajemoperetikannjam hlybyny (pam’jati, sercja, sumlinnja, istyny) ta vysoty. Doslidzennja pobudovane dovkola filosofs’kych ponjat’, jaki vyznacal’ni dlja Pavla Movcana: stychij (voda, zemlja, vohon’, povitrja, efir), casu, prostoru, holosu, slova, pam’jati, ljudyny. Ostannja je neruchomoju ruchlyvistju (derevo v zrostanni) ta ruchlyvoju neruchomistju (zyttja jak cumakuvannja) i spivvidnosna z idejeju tvorennja – sebe, naciji, vlasnoho holosu ta svitu. Pavlo Movcan upodibnenyj atlantu-dubu, sco pidnimaje nebo, pobil’sujucy vysotu i hlybynu i zaprosujucy cytaca bacyty dali, niz sjahaje fizycnyj zir. /// /// Монографію присвячено аналізу поезії Павла Мовчана. Творчість масштабного українського поета, попри розрізнені розвідки, присвячені його віршовим текстам, важко надається до синтетичного прочитання. Втім, такий підхід диктують твори автора, в яких світ постає всеохопною єдністю та взаємоперетіканням глибини (пам’яті, серця, сумління, істини) та висоти. Дослідження побудоване довкола філософських понять, які визначальні для Павла Мовчана: стихій (вода, земля, вогонь, повітря, ефір), часу, простору, голосу, слова, пам’яті, людини. Остання є нерухомою рухливістю (дерево в зростанні) та рухливою нерухомістю (життя як чумакування) і співвідносна з ідеєю творення – себе, нації, власного голосу та світу. Павло Мовчан уподібнений атланту-дубу, що піднімає небо, побільшуючи висоту і глибину і запрошуючи читача бачити далі, ніж сягає фізичний зір.
|
